lodochkin: (чайник)
я дуже, дуже незадоволений своїм есе про "Санаторійну зону" Хвильового, і руки тягнуться ще кілька речей додумати і дописати - якщо вже немає часу дочитати нормальної ширшої теорії.

що тут із простором? просторів два одночасно: закритий і відкритий, маленький і великий, хворий - здоровий (хоча при ближчому контакті - не такий вже і здоровий), знайомий - невідомий, дріб'язковий - величний, зрештою, тимчасовий - вічний. між цими просторами - зрозуміле напруження. великий простір відкривається з верхньої - командної - точки меншого. але виходу в нього нема, бо лише перший (менший) простір є реальним, і його ознаки тривають за межами санаторійної зони: зона, як розруха, - в голові, але другий простір - в голові ще більше. виходить, що анарх - людина без власного локусу, ніде не вдома; посилюється це тим, що його омріяний простір, де він вкорінений, заперечує своїми властивостями ідею коріння взагалі, це світ перекотиполя, дім-тачанка, дім-орда. 
але санаторій-божевільня - ще менше дім. хоча ні, не так: жити в ньому можна, але не хочеться. а в  фантазійному
азійському степу - дуже хочеться, але неможливо.

що тут з часом? тут герой у безчассі - в тим-чассі - (потойчассі?) - "на лікуванні" - між двома точками свого персонального часу: розчаруванням і месіанським очікуванням. якщо взяти до уваги, що те, на що він очікує, фактично вже відбулося, і що саме воно принесло це розчарування, то маєм тут подібну до просторової неприємну дірку.

зона - це простір не тільки обмежений, але й виключений. час, вийнятий з життя, перерва, вивих; санаторій - це не місто й не село, не дім і не дорога, це десь між тим і тим.
таку виключеність із дійсності дають божевілля й революція; якщо пригадати, що їм обом приписували прямий контакт з істиною/реальністю, то - можливо, саме таким чином можна перестрибнути до - нереальності, неістинності, несправжньості того простору й часу, з якого герої - безгрунтовні носії дійсності - виключені: Радянська Україна, двадцяті.

або це мій безлуздий талмудизм)
lodochkin: (Default)
розмови з Гео.

"Плети феньку, Пенелопо! Дивись мені"

Г:
- Давай купимо відро червоної фарби...
Я:
- І влаштуємо г'еволюцію!

Кс:
- Ти сьогодні така божевільна....
Г:
- Завтра ще більше буде.
lodochkin: (чайник)
майстер
 
я знаю, насправді ти досі мене виліплюєш.
Тримаєш в руках, і тому
Болять на моєму серці
Півмісяці твоїх нігтів.
Досі тримаєш за пазухою,
Поки не стерпнуть, перевітрившись гіркотою,
На губах моїх замовляння.
Риштування дощу
утримує небо в повітрі.
У мене під шкірою риб’ячоніжний кістяк,
Листяних жил креслення павутинне
Тримає повітря в мені:
Слова не видихнути,
Посмішку вітер не зірве,
Не розітне грудей
Півмісяць, мов нігтя слід,
Шрамик неба, зблідлий зі днів творіння.
Connection failed.
Communication failed.
Please try later.
Ми сором’язливі вигнанці
На чужому осінньому святі –
Креслення нашого дому
Вивітрюється, мов сіль
З гарячих зліплених вій –
Вигорає зі шкіри –
В’їдається глибше в кров.
Ти досі тримаєш мене на гончарному колі,
Недовірливу глину крутиш в легких долонях,
Вигострюєш нігтем тонкий клинопис
Свободи.
Ти поруч, нечутний, - ти просто
Затримуєш дихання.
 
28.09, четверта ранку (тобто вже 29.09) в бібліотеці Антоновичів, в ковдрі на підлозі під столом.
lodochkin: (яблоки)
26.09
ночью плакал с регининым "Самсоном". о, наша прекрасная глупая слабость.
утро, день, осеннеспасение: 
забрался в дальний угол за восьмым корпусом, где бювет и колонки, свернулся в уголку старой теплой кладки;
холодный виноградный внутренне брайдсхедовский чай из термоса, шоколад, оставленный кем-то сдувшийся розовый шарик,
Патрик и его Bermodsey Street:-)
учу чешские скороговорки и потом долго сижу с печальным поломанным языком.

потом прекрасные безумные обезбельеванные Ксю и Маша - ренатнее Наны, с невероятной плавной русалочьей пластикой - в человечьем нашем воздухе, общие планы на ночную ванную и разговор о мужчинах.

27.09
влияние некоторых товарищей на мою жизнь необъяснимым образом огромно.
фактически никак в ней не участвуя, человек умудряется уже в который раз меня приводить к нужным выводам и решениям.
насчитал уже пять важных поворотов.
от каждого из которых жизнь становится упорядоченнее, светлее и легче.
не говоря уже о радости от самого человека.
тогда шесть.
что я могу сказать?
дякую, друже:-)
lodochkin: (скепсис)
"Ты любишь его діяльно, а он ее - пододеяльно" (Гло)

"Не один великий Андрухович з великої букви "А", а багато-багато жжжжжаданів" (Семків)

"построение феминизма в отдельно взятой стране" (я)

(на семінарі в Передрієнка - щось жартує про дівчат і хлопців у науці, хтось з активних дівчат починає потроху обурюватись, він вибачається)
я: "феміністичний дрдрдрдискурс".
Андрійко (котячо посміхаючись): "**їскурс".

"Андрійко, можна я до тебе сяду? я підозрюю, що місце біля тебе буде вільним. бачиш, як я евфемістично сказав слово "поц"". (я)

(одягаючи светр, інтонаціями Ренати) "Я нырнула, я не слы-ышу... Я вынырнула...." (Маша Мак)

Profile

lodochkin: (Default)
жизнь и приключения дионисия лодочкина

December 2014

S M T W T F S
  123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:45 am
Powered by Dreamwidth Studios