![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
прерафлоренс
(домашнє завдання з компаративістики, яким я жахливо пишаюся.)
про Флоренс і Машину, Офелію, Діоніса і що між ними спільного.
ось кілька прерафаелітських офелій і просто дівчат із квітами (Мілле, Г'юз, а переважно - Вотерхауз):
у них майже завжди відкрите одне плече. і характерний одяг легкими хвилями.
а ось кліп Florence + The Machine - Rabbit Heart:
освітлення із сонячним мерехтінням, вбрання і квіти, дядько у смугастому костюмі - відсилають до мистецтва прерафаелітів (загалом, хоча тут - через добре розтиражованого Вотерхауза з його жіночими образами) та імпресіоністів, - до мистецтва модернізму в цілому.
кліп задіює два міцні культурні символи. до першого приспіву - це тільки Офелія. після - бенкет, на якому гості сидять дуже промовисто - уздовж стола, і де стіл завалено переважно - виноградом, і гості п'ють вино, і бородатий дядько лізе цілуватися. а кучерявий хлопець умикає додаткові асоціації з Ренесансом, і на задньому плані, якщо придивитися, грають на мандолінах.
а перевертає стіл Флоренс на словах "before I made a final sacrifice".
і взагалі вся пісня про жертву, подарунок, дарування себе і прагнення бути сміливим для цього.
але якщо зрозуміло, який зв'язок між Таємною вечерею й вакханалією з німфами й сатиром, - через виноград - до Діоніса і взагалі рослинного бога, що помирає й народжується, то що спільного в них із Офелією, і чому Офелія в ріці співає - "this is a gift"?
Флоренс взагалі любить цей мотив смерті від води. і Вірджинію Вулф, до речі (див. кліп Shake It Out).
цікаво, що ці образи з'являються разом і в Т.С.Еліота у "Безплідній землі" (хоча там загалом багато таких міфологічних-культурних образів:), але ці, здається, центральні). як пояснює щодо цієї поеми через Фрезера Аствацатуров, смерть від води означає повернення до первісної стихії, хаосу, необхідне для відновлення космогонічного циклу. “На праздниках в честь Адониса, которые ежегодно справляются в Западной Азии и Греции, оплакивалась смерть бога. Женщины, одетые в похоронные одежды, горько рыдая, несли его изображения и бросали их в море или в водоемы. На следующий день в некоторых местах праздновали воскресение Адониса.”.
а ще Офелія, як добре нагадав Р.С., - уособлення невинності, а невинність - головна ознака жертви - агнця чи бога ("who is the knife and who is the lamb", співає чудова Фло).
і до цих міфологем Флоренс іде не напряму, а через модернізм і їхню рецепцію в ньому - так, наче це єдиний по-справжньому прямий шлях: через пам'ять культури. так само, як це робив Еліот.
бо чи є у нас інший дім, ніж дім слів
про Флоренс і Машину, Офелію, Діоніса і що між ними спільного.
ось кілька прерафаелітських офелій і просто дівчат із квітами (Мілле, Г'юз, а переважно - Вотерхауз):
у них майже завжди відкрите одне плече. і характерний одяг легкими хвилями.
а ось кліп Florence + The Machine - Rabbit Heart:
освітлення із сонячним мерехтінням, вбрання і квіти, дядько у смугастому костюмі - відсилають до мистецтва прерафаелітів (загалом, хоча тут - через добре розтиражованого Вотерхауза з його жіночими образами) та імпресіоністів, - до мистецтва модернізму в цілому.
кліп задіює два міцні культурні символи. до першого приспіву - це тільки Офелія. після - бенкет, на якому гості сидять дуже промовисто - уздовж стола, і де стіл завалено переважно - виноградом, і гості п'ють вино, і бородатий дядько лізе цілуватися. а кучерявий хлопець умикає додаткові асоціації з Ренесансом, і на задньому плані, якщо придивитися, грають на мандолінах.
а перевертає стіл Флоренс на словах "before I made a final sacrifice".
і взагалі вся пісня про жертву, подарунок, дарування себе і прагнення бути сміливим для цього.
але якщо зрозуміло, який зв'язок між Таємною вечерею й вакханалією з німфами й сатиром, - через виноград - до Діоніса і взагалі рослинного бога, що помирає й народжується, то що спільного в них із Офелією, і чому Офелія в ріці співає - "this is a gift"?
Флоренс взагалі любить цей мотив смерті від води. і Вірджинію Вулф, до речі (див. кліп Shake It Out).
цікаво, що ці образи з'являються разом і в Т.С.Еліота у "Безплідній землі" (хоча там загалом багато таких міфологічних-культурних образів:), але ці, здається, центральні). як пояснює щодо цієї поеми через Фрезера Аствацатуров, смерть від води означає повернення до первісної стихії, хаосу, необхідне для відновлення космогонічного циклу. “На праздниках в честь Адониса, которые ежегодно справляются в Западной Азии и Греции, оплакивалась смерть бога. Женщины, одетые в похоронные одежды, горько рыдая, несли его изображения и бросали их в море или в водоемы. На следующий день в некоторых местах праздновали воскресение Адониса.”.
а ще Офелія, як добре нагадав Р.С., - уособлення невинності, а невинність - головна ознака жертви - агнця чи бога ("who is the knife and who is the lamb", співає чудова Фло).
і до цих міфологем Флоренс іде не напряму, а через модернізм і їхню рецепцію в ньому - так, наче це єдиний по-справжньому прямий шлях: через пам'ять культури. так само, як це робив Еліот.
бо чи є у нас інший дім, ніж дім слів